Повернутися дощем - Страница 140

К оглавлению

140

Настя вирішила зателефонувати матері негайно і спитати, коли вона приїде. Було б непогано, якби вона завітала на Різдво, коли Геник буде вдома. Голос матері був радісним, коли Настя заговорила до неї по телефону.

— Ми приїдемо до тебе на Різдво, хочемо вас усіх обняти, та й Барсика треба забрати, а то тиняється мов сирітка, — одразу випалила Богдана Стефанівна.

— Як добре! — зраділа Настя. — Матимеш змогу зустрітися зі своїм онуком і його нареченою. Але хто це «ми»?

— З тобою хоче зустрітися твій рідний батько.

Така новина заскочила Настю зненацька, і вона не одразу знайшлася, що сказати. У дитинстві дуже хотіла бачити свого рідного батька. Її уява, як і в усіх дітей, що росли без батька, малювала його ідеальним: лагідним, щедрим і люблячим. З роками дитяча мрія відійшла далеко, і вона більше не сподівалася на зустріч з батьком.

— Насте, ти чому мовчиш? — пролунав голос мами в слухавці. — Ти почула, що я сказала?

— Так, мамо, звичайно! Приїздіть удвох, радо вас зустрінемо! — сказала Настя, трохи оговтавшись від несподіваної новини.

Богдана Стефанівна не стала розповідати Насті про те, що відчула себе справжньою жінкою, бажаною, коханою і щасливою. Хіба про це розкажеш по телефону? Ось зустрінуться всі разом за одним святковим столом, батько познайомиться з донькою і сам скаже, що вони вирішили побратися. А поки треба готувати святкові подарунки.

Поки Настя купувала в магазині крупи для Самотнього Голуба, посипав сніг. Великі лапаті сніжинки вкривали все навкруги білосніжним покровом. Одразу стало світліше навколо і ясніше на душі. Настя йшла безцільно вулицями рідного міста. Вона вже не відчувала відрази до нього, як було нещодавно, навпаки, її душу заповнювала неймовірна любов до Сєвєродонецька, до його широких проспектів, будинків, перехожих. Попереду ще багато роботи, тому вона залишиться, бо не має права виїхати туди, де спокійніше і безпечніше. А сніг усе сипав і сипав, прикриваючи бруд під парканами і будинками.

«Якби ще можна було засипати бруд у душах деяких людей», — незле подумала Настя. Вона не знала, що з нею буде завтра, але вирішила: «Нехай воно настане і в ньому будуть усі, хто дорогий і коханий!»

notes

1

Баландер — з тюремного жаргону: людина, що розносить їжу в’язням.

2

Іпотерапія — лікування за допомогою їзди конем верхи.

3

ОМБР — окрема механізована бригада.

4

БТГр — бронетанкова група.

5

Куширі — кущі (діал).

6

Слова Чарльза Форбса.

7

Статус УБД — статус учасника бойових дій.

8

Автор пісні Д. Пікало.

9

Сєвєр — так іноді мешканці називають Сєвєродонецьк.

10

Павло Тичина.

11

Леонід Закордонець «Над світом пройдених доріг».

140